Персональний сайт Матяшевської Надії

   Робота  над  науково - методичною  темою:

  Розвиток   креативності    шляхом впровадження  народних  традицій   на  уроках   трудового  навчання

Урок – це дзеркало загальної та педагогічної культури вчителя,  

міра його інтелектуального надбання, показник його кругозору та ерудиції.
                                                                                                  В. Сухомлинський

       Головним  завданням  сучасного  освітнього  процесу є розвиток особистості учня, становлення в людині системи цінностей: особистісних, загальнолюдських, професійних тощо.  Серед  предметів,  що вивчаються  в загальноосвітній школі,чи не найвищий виховний та розвивальний  потенціал  має  трудове  навчання  з  притаманним  йому впливом на свідомість і підсвідомість особистості, на інтелектуальну та трудову сфери, на моральне  і  емоційне  здоров’я  людини.

        Тому,  на  мою  думку,  саме вчитель,  а  особливо  вчитель  трудового навчання, має здійснювати  пошук шляхів для формування такої  особистості,  яка  зможе  самостійно  здобувати  собі  знання  впродовж  усього  життя.  В Україні  триває  пошук  шляхів  якісної  підготовки  школярів  до  життя, здійснюється  пошук  нових  підходів, технологій  в  процесі навчання. Вважаю,  що  створення  умов  для   розвитку  творчого  потенціалу,  творчої  активності учнів  є  одним  із  важливих завдань  уроків  трудового  навчання.

        Тема  мого  дослідження: « Розвиток  креативності   шляхом відродження   народних  традицій  на  уроках  трудового  навчання»,  повʼязана  з  розвитком  особистісних  якостей  учня,  формування  творчих здібностей та його індивідуальними.

     Інноваційна значущість досвіду полягає в тому, що розвиток креативності  шляхом розвитку народних традицій, не є кінцевою метою діяльності  вчителя, а є засобом формування особистості, здатної  творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства та є засобом  орієнтації  дитини  на  успіх. Теоретичну основу досвіду склали концепції  розвивального навчання (Л. В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова),  практичні рекомендації вітчизняних і зарубіжних педагогів з проблеми розвитку творчих здібностей учнів  (В.О.Сухомлинський,  Я.О. Пономарьов,  Дж. Гілфорд,  Дж.Піаже,  Н.В. Слюсаренко). Методологічною  основою досвіду є особистісно орієнтований та особистісно діяльнісний підходи, принципи практичної спрямованості навчання, гуманізації і демократизації навчання.

       Креативність  — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда,  що   характеризуються   здатністю  до   продукування   принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним  запозиченям з англійської мови (creativity,creative). В російській  мові, на думку професора  І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату.   

   Під креативністю розуміють створення нових за задумом культурних чи матеріальних цінностей. Саме індивідуальна неповторність та унікальність особистості,яку навчають, роблять її носієм унікального досвіду потенційним творцем нового.

  Необхідно памʼятати, що людина розвивається і проявляється в діяльності, спрямованій на пізнання і творче перетворення оточуючого світу засобом  знань, умінь та навичок, під час чого вона самовдосконалюється, а також вдосконалює умови свого існування. Дуже корисною може стати думка В.О.Сухомлинського:«…інформація надходить двома безперервними зустрічними потоками від рук до мозку і від мозку до рук.  Руки думають, і в ці моменти як раз прокидаються творчі ділянки мозку».  Тому важливим є використання народних ремесел на уроках трудового навчання.

  Враховуючи те, що урок з трудового навчання  в  школі  передбачає  поєднання  теоретичних і практичних знань, набутих під час уроку, то перед учителем постає завдання: «Як за короткий термін часу навчити учня поєднати набуті теоретичні знання на практиці та спонукати їх до самоосвіти, самореалізації,підготувати дітей до майбутнього життя». Вирішення  цих  завдань  забезпечується  специфічністю  змісту  трудового навчання.  « Залучення  до участі в різних видах  конструкторско – технологічної  діяльності,  ̶  відміча-ється  у Державному стандарті освітньої галузі «Технології», є ефективним засобом розумового  розвитку школярів;  фізіологічно обґрунтовані норми фізичного навантаження в процесі практичної діяльності сприяють загальному розвиткові організму, вдосконаленню координації  рухів  та  інших  сенсомоторних  якостей  особистості.  Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює основу для виховання  таких  важливих  для  сучасної  людини  якостей,  як комунікативність, взаємодопомога, підприєм-ливість, сприймання  здорового  духу  суперництва.  Заняття  народними промислами стимулюють  культурний  розвиток учнів через виховання естетичного смаку та розуміння прекрасного».

            На  думку  більшості  дослідників, креативність  піддається  розвитку.        

      Дж. Гілфорд виділив наступні способи стимуляції творчої активності: 

1.     Забезпечення сприятливої ​​атмосфери. Доброзичливість з боку вчителя, його відмова від виставляння оцінок і критики на адресу дитини сприяє вільному прояву дивергентного мислення. 

2.     Збагачення навколишнього середовища самими різноманітними новими для нього предметами і стимулами з метою розвитку його допитливості.

3.     Заохочення  висловлювання  оригінальних  ідей. 

4.     Забезпечення можливостей для вправи і практики. Широке використа-ння питань  дивергентного  характеру стосовно до найрізноманітніших областей  як навчального, так і позаурочного  характеру. 

5.     Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем. 

6.     Надання  дітям  можливості  активно  ставити  питання.  

      Як відомо, майстерність учителя на уроці полягає головним чином у вмілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки і передового педагогічного досвіду, раціональ-ному керівництві пізнавальною й практичною діяльністю учнів, їхнім інтелектуальним розвитком. Для підвищення інтересу до вивчення предмету та для розвитку креативності  учнів, мною постійно розробляються творчі завдання та додаткові матеріали пошукового напрямку. На своїх уроках  намагаюсь змінювати структуру уроку, використовую адаптивну систему практичних завдань, де учень повинен самостійно обирати рівень досягнень  та  аналізувати  результати  своєї  праці.

       Елементи креативності можна спостерігати і в звичайному шкільному навчальному процесі. Креативність школяра за самою природою – діяльність кооперативна, яка здійснюється за безпосередньої участі вчителя. І  ось  для того, щоб краще розвинути творчі здібності дітей,  вирішила звернутися до минулого  українського народу,  а  саме до його традицій.  Тема вивчення традицій українського народу для мене близька, бо народилася і зросла в невеликому районному містечку. Мала мудрих бабусь, котрі зналися на народних казках, прислівʼях, легендах. Ми, діти, бачили справжнє українське весілля зі сватанням, заручинами, покалачинами. Чули веселих і тужливих весільних пісень. Крутилися біля печі, коли випікалися весільні шишки, дівування, коровай. Дивувались, чому не всіх сусідок запрошували це робити. Дивувались сльозам матері нареченої. Чули безліч оповідок про минуле свого містечка. Зналися на народних прикметах, навчилися народним ремеслам.

        І коли я, як вчителька, набула певного досвіду, з’явилося щемке бажання свої знання та досвід моїх співвітчизників донести до своїх учнів. Адже без минулого нема майбутнього… Тому на уроках трудового навчання, викладаючи кожен модуль програми,  намагаюсь завжди спиратись на народні традиції нашого народу, нашого  краю.

      На уроках та в позаурочний час, ознайомлюю учнів з народними ремеслами та промислами, навчаю вишивці та бісероплетінню, виготовленню народної іграшки та писанкарству.  Не забуваю про вʼязання на спицях і гачком, виготовлення штучних квітів, сувенірів з різноманітних матеріалів та створення колажів.

        На своїх уроках намагаюсь виховувати всебічно розвинених учнів з почуттям  національної свідомості та гідності, з  почуттям  гордості  за  свій  народ, любов до своєї країни, її історії.  Так, із старшокласниками  ми створюємо  сучасний  жіночий одяг з елементами  українського народного костюму.Але перед тим, як створити  цей одяг,  діти проводять дослідницьку роботу і розробляють творчі проекти під моїм керівництвом, які сприяють різнобічному розвитку школярів.  І як показав досвід, при  ви-конанні творчих  проектів,  учні  із задоволенням  працюють  над  матеріалом ще й тому, що відсутній жорсткий контроль знань,  а  новизна  інформації,  що  вивчається,  дає  можливість  кожному  учню  проявити  свій  особистий  творчий  потенціал.  Також на уроках  конструювання  та  моделювання  знайомимося з видатними  модельєрами  сучасної  України: Лілією  Пустовіт,  Оксаною  Караванською,  Сергієм  Бизовим, Андре Таном…

        Для  мотивації  успішної  роботи   надаю  учням  можливість самостійно і творчо підійти  до вибору  теми  і  виконання дослідницької практичної роботи. Захист  проектів ми проводимо дуже цікаво. Демонструємо  колекцію  створеного одягу  з  елементами  народних  традицій  або під  звуки народної  музики, або у супроводі  українських віршів.

      В  середній  школі  ми  з  дітьми  знайомимося  з  народною  лялькою. Саме, вивчаючи цей модуль, діти  із задоволенням  створюють своїх ляльок- оберегів, але  перед цим  ми  разом з школярами збираємо інформацію про народних ляльок, про їх символічне значення, використовуючи метод проектів. Учениці самі створюють орнаменти  для  вишивки  ляльчиного одягу,  розробляють і сам одяг, проявляючи  свою  креативність,  нестандартний  підхід  у  створенні  свого  майбутнього  виробу. 

        Під час оволодіння дітьми різними видами декоративно-ужиткового мистецтва, намагаюсь передати   підліткам  секрети  технічної  майстерності,  прийоми  формотворення,  закономірності  орнаментування, способи виявлення художніх образів, які несуть у собі життєстверджуючий  характер  народного  мистецтва,  запозиченого зі світу природи, зі  скарбниці фольклору, з народних звичаїв та обрядів.  У  сукупності  ці  особливості  розвивають  у  дітей  високі  патріотичні  почуття,  оптимістичне  ставлення  до  життя,  виховують  кращі  риси  національного  характеру,  формують  креативну людину,  людину-творця.

       Вивчаючи  модуль «Технологія  приготування страв»,  пропоную  дітям  поцікавитися  обрядовою  кухнею, посудом,  кухонним начинням  нашого народу, і діти з задоволенням аналізують цю  інформацію,  інколи  приносять  рецепти  своєї  сімʼї, які  передаються  від  покоління  до  покоління.  Адже  підґрунтям розвитку  дитячої  творчості  на  уроках  кулінарії  є  невичерпне  джерело  культурно-історичних  традицій  українського  народу,  вітчизняна  історія й культура, побут українського народу, основи народного харчування,  українська  гостинність,  глибинні  національні  ідеї.  Зібрану  інформацію  відтворюємо в приготуванні  страв, проявляючи свою креативність, тобто   намагаємося естетично оформити ці страви, а потім ще й презентувати їх.  Обов’язково на таких уроках пригадуємо приказки і прислів’я про гостинність та етикет: «Без господині хата – що день без сонця», «Хата – господинею красна».  Наголошую, що гостей зустрічали словами:«Веселий гість  -   дому радість», а  проводжали: «Прощавайте люди добрі.  Бувайте багаті, як Земля святая; здорові, як риба; веселі, як весна; робочі, як бджола.»

      Під час  вивчення модуля «Проектування, виготовлення та оздоблення виробів вишивкою» особливу увагу  звертаю  на  складання  візерунка  для  вишивання з використанням символів  та мотивів символів.  На  цьому  етапі, застосовую  урок – гру ʼʼ Веселий  ярмарок ʻʻ, де  діти  діляться («продають»)  своїми  знаннями  про  символічне  значення   рослин,  про  їхні  лікувальні  можливості.  Потім  на  основі  цих  знань  створюють  свій  орнамент.  При  ознайомленні  учнів  із  матеріалами  та  інструментами  для  вишивання  використовую  загадки,  а  потім  діти  самі  складають  загадки з теми.

       Використання   творів  художньої  літератури  на  заняттях  із  ручної вишивки  допомагають  учням  усвідомити значення оволодіння цим  ремеслом; практичне  застосування  вишивки  дає  можливість  більше дізнатися  про колорит  вишивок. Визначаємо  відразу, що  така  кольорова  гама  характерна  для  різних регіонів України. Саме цитуючи такі уривки, діти дізнаються про особливості рослинного орнаменту.

       Народне  декоративно – ужиткове  мистецтво  є  невідʼємним  елементом  традиційно – побутової  культури українського народу і є природним  та повсякденним оточенням  людини,  середовищем,  яке  не  лише  захоплює,  а  й з  ранніх  років  учить  бачити  красу,  викликає  прагнення  прилучатися  до прекрасного, до мистецтва. Досвід роботи показує, що вивчення  народних  традицій  на уроках  трудового  навчання, стає  справою, яка відповідає впо-добанням  та потребам  учнів. Діти  із  задоволенням  виконують  роботу:   вишивають серветки, сорочки, шиють і вишивають спіднички або  виготовля-ють  дрібнички  домашнього  вжитку. І, щоб зацікавити дітей народними  ремеслами, підбираю  цікаві  легенди,  народні  оповідки, перекази, тощо.  Це  додає  їм  стимулу  творити  щось  нове. 

     Заняття  практичною діяльністю проводжу не лише на уроках,а й в позаурочний час. І це не лише сприяє  вдосконаленню  різноманітних діяльних  здібностей  особистості, а й формує креативність дитини і комплекс соціальних якостей. Такими  компонентами є  формування  колективізму, взаємодопомоги, відповідальності й дисциплінованості в праці. Створений власноруч виріб викликає  почуття  гордості   за свої творчі досягнення, формує усвідомлення  своєї  гідності, стає на перешкоді недобрим  помислам  і  вчинкам.

     На даному етапі у нас з дітьми стає традицією в кінці року презентувавти виставку найкращих учнівських робіт декоративно-ужиткового мистецтва, а пошитий власноруч одяг  кожна  учениця презентує особисто на щорічних показах моди. Тим самим діти прилучаються до культури моди, вивчаючи вимоги до професії  моделі, стараються вести здоровий спосіб життя,  триматися у відповідній фізичній формі. Організація таких творчих залікових робіт є демонструванням майстерності учениць.

    Система творчих завдань на різних етапах уроку істотно впливає на мислення, креативність, мову, уяву,  активність  дитини  її  емоційний  стан. Творчі завдання дозволяють широко спиратися на суб'єктний досвід дитини, допомагають у формуванні креативного  мислення дітей. Зорова наочність у поєднанні зі слуховим, руховим і тактильним відчуттями  допомагають дітям одержати уявлення про особливості того чи іншого предмету або теми.

     Своїми здобутками вважаю:

• сформованість в учнів стійкого інтересу до трудового навчання та високий  рівень їхніх естетичних смаків: більшість школярі люблять займатися народними ремеслами ( вишивкою, створенням сувенірів із різних матеріалів, створювати власний одяг, вишивати бісером);
• залучення  школярів до участі в оформленні майстерні з використанням народних традицій; 
• перемоги вихованців у районих олімпіадах з обслуговуючої праці;
• уміння  створити ситуацію успіху кожній дитині;
• розширення естетичного й художнього досвіду особистості, створення доброзичливої творчої взаємодії вчителя й учня.