Тема:
«Сервірування столу в народних
традиціях. Правила поведінки за столом».
Мета: ознайомити
учнів з видами сервірування святкового столу в народних традиціях, з
давніми народними традиціями
й обрядами, правилами поведінки
за столом, навчити учнів виховувати культуру споживання їжі та поведінки за
столом; розвивати художній смак, самостійність, уміння планувати
роботу, фантазію і творчість – сервірування і оформлення столів.
Виховувати почуття колективізму,
охайність та уважність,
чемність під час спілкування.
Обладнання: таблиця „Сервірування столу”,
інструкційні картки для складання серветок, презентація „Сервірування святкового столу”.
Тип уроку:урок засвоєння нових знань з елементами практичної роботи
Хід уроку:
І. Організаційний момент.
1)
Перевірка наявності
учнів на уроці.
2)
Підготовка до
уроку учнів і класу.
3)
Позитивне налаштування:
Тож, сьогодні,
любі діти, хочу я вам побажати
Всі
знання із апетитом
на уроці поглинати.
А
щоб ці знання
і вміння вам
не стали тягарем,
Побажаю
вам терпіння і
старання. Тож почнем!
ІІ.
Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.
§ Бесіда ( «
Мозковий штурм»)
-
Які свята
заведено відзначати у вашій родині?
-
Чи
відрізняються набори посуду, приборів, що використовуються для сервірування
столу до прийому гостей, від щоденного набору?
-
Які додаткові
аксесуари (столова білизна, келихи тощо) при цьому використовуються?
-
Чи знаєте ви
правила сервірування святкового столу? Назвіть їх.
-
Які види
сервірування святкового столу вам відомі?
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Знати: правила сервірування святкового
столу в народних традиціях, народні традиції і обряди, правилами
поведінки за столом, як сервірувати стіл до прийому гостей.
Уміти: сервірувати святковий стіл,
підбирати необхідний посуд і прибори, сервірувати стіл до прийому гостей;
VІ. Вивчення нового матеріалу.
1.Засвоєння
нового матеріалу за допомогою презентації „Сервірування святкового столу”.
2. Правила подачі страв.
Подача страв на стіл має свої правила й
особливості. Залежно від кількості гостей ставлять 2-3 тарілки з тонко нарізаним
чорним і білим хлібом. Закуски розміщують на столі рівномірно. Кількість
приборів для спецій залежить від кількості гостей. Якщо гостей багато, страви
зручніше розносити. При цьому слід враховувати таке правило: коли розносять
страву, вже розкладену на порціонні тарілки, подавати її слід з правого боку;
якщо страва подається на блюді й гість повинен сам покласти її собі на тарілку,
підходити треба з лівого боку. На столі треба постійно підтримувати чистоту й
порядок, прибираючи використаний посуд. Перед подачею солодкого зі столу
обов’язково прибирають зайвий посуд, прибори для спецій тощо.
3. Види
банкетів (робота з підручником )
Ø Які види банкетів ви знаєте?
Ø Чим вони різняться між собою?
Ø Як знати, які прибори використовувати для сервірування?
Ø Які бувають серветки і де їх розміщують на святковому столі?
Ø Як можна прикрасити стіл?
Ø Як розміщують страви на святковому столі?
Ø Які ви знаєте українські традиції сервірування?
Традиції
святкування: Нового року – ялинка, Різдво – дідух, кутя, Великдень – пасха, крашанки,
Трійця – заквітчують зеленню хати, Спас – яблука, мед.
4. Професія – офіціант.
Працює в ресторані, кафе та ін.
Обов’язки – відбирання посуду і накривання столів, створення затишної
обстановки, ведення рахунків. Вимоги – комунікабельність, увага до людей,
привітність, люб’язність, добра пам’ять, уміння точно і швидко рахувати, знання
в кулінарії, має добре володіти рідною мовою і однією з іноземних. Особисті
якості – чепурність, охайність, підтягнутість. Професію можна отримати в
кулінарному училищі або на спеціальних курсах.
5. Пошукова робота. (робота по
групах)
До нас
завітали столові прибори. Вони розкажуть про
себе.
(Учні виступають з повідомленнями про історію виникнення ложки, виделки,
ножа, тарілки, каструлі, палички, серветки.)
v Ложка ( Додаток
№ 1)
v Виделка (
Додаток № 2 )
v Ніж ( Додаток №
3 )
Нам здається природним, що основні столові прилади
- це ніж, ложка і вилка. Проте менш половини населення землі користуються ними.
Частина, що залишилася воліє їсти паличками, ножем і руками або просто руками.
З цього випливає, що палички - найпоширеніший на землі столовий прилад.
v Палички ( Додаток № 4 )
v Тарілка (
Додаток № 5 )
v Каструлі (
Додаток № 6 )
v Серветка ( Додаток № 7 )
V. Практична робота.
Учні працюють в бригадах,
сервіруючи стіл для одного з видів банкетів у народному стилі, із
використанням вишитих рушників або
серветок, керамічного
посуду, деревʼяних і скляних
виробів. Головне, щоб усе становило
одну декоративну цілісність.
Потім захищають свій проект.
VІ. Закріплення
вивченого матеріалу.
Варіант 1
Пропоную розв’язати кросворд. ( Додаток № 8 )
Варіант 2
Метод «Веселий
м’ячик – вибивала» ( Додаток № 9 )
VII. Рефлексія.
1) Що нового
дізнались на уроці?
2) Чого
навчились?
3) Що
на уроці здалось вам найважчим?
4) Яку
інформацію ви вважаєте найбільш корисною?
5) Що
на уроці здалось вам найцікавішим?
VІІІ.
Підведення підсумків, оцінювання.
Вчитель відзначає кращі сервірування і захист, вказує на допущені помилки.
ІХ. Домашнє
завдання
Відтворити
стародавні рецепти обрядових
страв, які готувалися
на різні свята.
Додаток № 1.
Історія створення
ложки
Гостру потребу в такому столовому
приладі, як столова ложка, люди відчули ще в далекій давнині.
Точна
дата того моменту, коли люди придумали ложку досі не відома. Сьогодні відомо
тільки те, що одні з перших прообразів столових ложок були відомі людям уже за
3000 років до нашої ери.
Тоді
ложки робилися без особливих складностей. Спочатку їх робили з морських
раковин, риб'ячих голів або деревини. Прак-тично до теперішнього часу, в деяких
племенах африканського і південноамериканських континентів, люди продовжують
користу-ватися раковинами для зачерпування рідкої їжі. Власне кажучи, саме слово
«ложка», є в давньогрецькому і латинською мовами, похідним від словосполучення
«раковина равлики».
Пізніше, кому те спала на думку ідея зліпити ложку із глини. Такий
матеріал був обраний, швидше за все, з тієї причини, що осо-блива міцність
ложки, при їжі, була не потрібна, адже їй їли в основному м'яку їжу. Приблизно
тоді ж з'явилися й ложки, які стали виготовлятися з інших матеріалів: деревини,
кістки великих риб, слонової кістки і т.д. з
Історія
походження столової ложки говорить - прості народи, що населяли в давнину,
територію сучасної Європи, використову-вали спочатку дерев'яні ложки, або їли
просто руками, а багаті римські патриції користувалися золотими ложками. У
стародавньому Єгипті, столові ложки для знатних панів виготовлялися зі слонової
кістки, благородних каменів, срібла і золота, в країнах Південно - Східної
Азії, майстри робили знамениті столові ложки з порцеляни і кристалів.
В 998
році на Русі зробили першу срібну ложку. Такі ложки виливалися для князя
Володимира (Червоного Сонечка), і для членів його дружини. Тоді ложки мали небагато іншу форму. Це були
ложки з великою «голівкою», і малюсінькою ручкою. Таку ложку по-трібно було
тримати в кулачку, і в такий спосіб приймати їжу.
Перша
згадка про ложку із золота і срібла, датована 1259 роком. Правда, подібними столовими ложками користувалися тільки аристократи.
Додаток № 2.
Історія створення виделки
Столовий прилад із зубцями. Столовий прилад, що являє собою стержень із
зубцями, число яких змінювалося від одного (XIст.) до чотирьох (початок XX
ст.).
Виделка
- наймолодший столовий прилад. Прототип сучасної виделки з'явився в Древній
Греції. Це був досить великий інстру-мент з двома гострими зубцями для
витягування м'яса з жаровні і сервіровки складних гарячих страв. Крім двозубих виделок, для сервірування використовувалися піки і рожна, на яких подавали
м'ясо. Для їжі тоді виделки не використовували, а їли руками. На римських бенкетах було прийнято одягати спеціальні рукавички або загострені наконечники на пальці, щоб руки залишалися чистими.
У 7
столітті невеликі виделки з двома зубцями з'явилися в Туреччині, в 10 столітті
- у Візантії, звідки і поширилися по Європі. З-за схожості з диявольськими
рогами і незручності у використанні виделки були майже забуті під час
Середньовіччя. А в деяких кра-їнах виделки навіть були заборонені за указом Папи
Римського. У 14-16 століттях виделки вважалися примхою багатіїв.
Уперше виделка у вигляді золотого шильця на ручці зі слонової кістки була виготовлена
в одному примірнику для візантійської принцеси на початку 70-х років XI ст.
Французькі королі вперше стали їсти виделкою, а не пальцями в другій
половині XIV ст. До цього аж до XVI ст. виделкою корис-тувалися лише у вузькому
придворному колі. Вона вважалася предметом розкоші навіть в аристократичному
середовищі і була для сатириків епохи середньовіччя одним з головних об'єктів
осміяння й нападок. Користування виделкою, на їхню думку, свідчило про
розбещеність, зв'язок з дияволом.
В Англії
навіть на початку 17 століття джентльмени вважали виделку надмірністю і вважали
за краще використовувати пальці. Від-повідно до етикету того часу, м'ясо
елегантно брали трьома пальцями, після чого ополіскували їх у спеціальній чаші.
Лише в кінці 17 століття, коли з'явилися зручно вигнуті виделки з трьома і
чотирма зубцями, вони стали невід'ємним атрибутом вищого суспільства.
Прийнято вважати, що в Росії виделки з'явилися завдяки Петру I, який
носив свої столові прибори з собою, не будучи впевне-ним, що в гостях йому
подадуть те ж саме.
У
російській мові до 18 століття навіть не було слова «виделка», а прилад
називали рогатиною або вильца. Російські селяни нас-торожено ставилися до
виделок до початку 20 століття, вважаючи заморський прилад незручним і гаком за простим селянським столом.
Згодом
в XVIII-XIX ст. упустити виделку вважалося дурною прикметою, передоднем
нещастя. У народі осудливо відгукалися про виделку, про що свідчить прислів'я:
"Ложкою, що неводом, а виделкою - як удою", тобто нічого не зробиш,
не впіймаєш.
| 
